Незакриті “щитки” або про … наболіле

Мій папа електрик. І коли малий почав активно позвати по квартирі, він урочисто вручив нам жменю «заглушок». Це такі пластикові штучки, що туляться в розетки, аби малюк туди нічого не штрикнув.

Ми якось швидко привчили нашого хлопця, що розетка то – «гаряче». І тепер у свої повні три він усім розказує, що в розетці «ток» і туди лізти не варто.

А ще Мішик просить розказати казку про той же таки «ток» і ми разом видомовуємо якогось змія, якого не треба турбувати…

Але мій малий росте. А в нас  під’їзді (та й у кожній гадяцькій багатоповерхівці)є щитки, у якому знаходяться лічильники по світлу. І там повно всіляких різних проводів та штучок, до яких ось-ось доростуть малі рученята.

Мій папа на поверсі, де ми раніше жили, поставив замок на той щит. І зараз бурчить, що їх познімали або не хочуть вішати. А це – ж Б Е З П Е К А. І просить: «Лєн, ну напиши…»

Пап, я написала… Та й сама задумалася: адже у нас, здається, на кожному поверсі із п’яти, живуть хлопчаки, які сьогодні лізуть в домашню розетку, а завтра – до лічильників із незрозумілими проводами.